Симоненко Петро Іларіонович (1927 року, Токмак - 1987 року, Запоріжжя) — письменник, літературний критик, журналіст. Входив до Національної спілки письменників України.
Коротка біографія
Петрик Симоненко народився в степовому Токмаку в часи колективізації (1927 рік), а дитинство та юнь його пройшли під знаком 2-ї світової війни. Саме ці події й викували характер та принципи запорожця Петра.
Будучи підлітком, Петро Симоненко став зв`язківцем для підпільників сіл Новогорівка та Садове, що на Токмакщині. Коли ж німців було "випроваджено" за межі Запоріжського краю, юнак одразу ж записався добровольцем на фронт і Петрові випло стати мінером-знешкоджувачем, а потім він ще й опанував премудрості зв`язку, ставши радистом. А з 1946 по 1952 рік він ще відслужив у Військово-морському флоті.
На 1946 рік припали й перші його проби пера - це були дописи до місцевих періодичних видань (адже політично активний юнак так проявляв свою суспільну позицію). Згодом він рішився покращувати свої наукові пізнання (поступивши до університету), а пізніше, вже працював за фахом: редактором у видавництвах. Спершу він попрацював у Київському книжковому видавництві, потім уже у відділі критики журналу «Прапор», а згодом редактором в газеті «Червоне Запоріжжя» (сучасна «Запорізька правда»). В ті ж часи, Петро Симоненко закінчив в Києві Вищу партійну школу (1961 рік) та Київський національний університет (1964 рік).
Паралельно з редакторською роботою, Петро Симоненко продовжував реалізовуватися як письменник: загалом ним видано 7 книжок та численні публікації в пресі. Окрім того, Птро Симоненко має набутки й на перекладацькій ниві: ним було перекладено твори письменників з англійської, російської та словацької мов.
Будучи підлітком, Петро Симоненко став зв`язківцем для підпільників сіл Новогорівка та Садове, що на Токмакщині. Коли ж німців було "випроваджено" за межі Запоріжського краю, юнак одразу ж записався добровольцем на фронт і Петрові випло стати мінером-знешкоджувачем, а потім він ще й опанував премудрості зв`язку, ставши радистом. А з 1946 по 1952 рік він ще відслужив у Військово-морському флоті.
На 1946 рік припали й перші його проби пера - це були дописи до місцевих періодичних видань (адже політично активний юнак так проявляв свою суспільну позицію). Згодом він рішився покращувати свої наукові пізнання (поступивши до університету), а пізніше, вже працював за фахом: редактором у видавництвах. Спершу він попрацював у Київському книжковому видавництві, потім уже у відділі критики журналу «Прапор», а згодом редактором в газеті «Червоне Запоріжжя» (сучасна «Запорізька правда»). В ті ж часи, Петро Симоненко закінчив в Києві Вищу партійну школу (1961 рік) та Київський національний університет (1964 рік).
Паралельно з редакторською роботою, Петро Симоненко продовжував реалізовуватися як письменник: загалом ним видано 7 книжок та численні публікації в пресі. Окрім того, Птро Симоненко має набутки й на перекладацькій ниві: ним було перекладено твори письменників з англійської, російської та словацької мов.
Творчі надбання
За свого творчого шляху, Петрові Симоненку вдалося видати 7 збірок:* «Шановна Маріє Іванівна» → 1960
* «Поетичний Ленінград» (переклади) → 1987
* «Лонад вітрами» → 1968
* «Святкова соната» → 1977
* «Над вітрами» → 1979
* «Своє небо» → 1983
* «Неспокійні знайомства» → 1985
Комментариев нет:
Отправить комментарий