Павло Вольвач

Павло́ Іва́нович Во́львач (* 9 жовтня 1963, Запоріжжя) — український письменник (поет, прозаїк, перекладач), журналіст 

Біографічні дані

Народився в Запоріжжі. Працював на заводах, змінив багато професій і спеціальностей. Зокрема, був слюсарем, ливарником, сантехніком, художником-оформлювачем, продавцем, бутлегером, безробітним, журналістом-телевізійником, кореспондентом Української служби Радіо Свобода.

Як зазначено в біографії поета: «Все як у всіх, чи принаймні, у багатьох: школа, завод, вечірня школа. Потім служба в армії, в саперному батальйоні і вузлі зв'язку. Після служби — знову робота, заводи, прохідні, якісь „шарашки“, чи то пак, кооперативи і приватні підприємства, які тоді якраз входили в силу. Паралельно тривало життя вулиць, різних закутків великого індустріального міста. Писались вірші. Коли „крахнула“ чергова фірма — магазин „Автозапчастини“, де працював вантажником, влаштувався на Запорізьке обласне TV».

Закінчив журналістське відділення філологічного факультету Запорізького університету.

5 років працював редактором інформації на обласному телебаченні в Запоріжжі.

Від 1999 року мешкає в Києві. Кореспондент у київському бюро української служби радіо «Свобода».

Твори

• Збірки віршів
  • «Марґінес» (Запоріжжя, 1996).
  • «Кров зухвала» (Київ: Український письменник, 1998).
  • «Південний Схід» (2000; «Кальварія», 2002).
  • «Бруки і стерні» (Київ: Дніпро, 2000).
  • «Тривання подорожі» (Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2007).
• Романи
  • «Кляса» (вперше надруковано в журналі «Кур'єр Кривбасу», 2003, травень — липень; окремим виданням вийшов 2004 у видавництві «Джура» в Тернополі, а також Харків «Фоліо» 2010).
  • «Хрещатик-Плаза» (Київ : Український пріоритет, 2013).
  • «Сни неофіта» (Львів : Видавництво Старого Лева, 2016).

Учасник антології «Позадесятники» і «Позадесятники-2» (Львів: Прес-інформ, 2000).

Окремі твори П. Вольвача перекладалися англійською, російською, польською, словацькою мовами^[1].

Г.Лютий, до якого П.Вольвач звернувся як до голови облспілки письменників, давши свої вірші

для ознайомлення, пише: "Розкрив (папку), і з перших же рядків спазмами перехопило горло…

Не просто зріло, талановито. Це було виболено, вистраждано, оплачено долею."

Із віршів Павла Вольвача

*** І все-таки прийшло до мене слово, Наприкінці пробилось крадькома. А я вже думав, що мене нема І далі бути необов'язково. Напівпустий розхитаний трамвай, Якісь колони, осінню набряклі. Жовтавий присмерк протинали краплі, І щось мені з'явилося. І край. *** Живу життя. Сукаю дні, що з віком Стають холодні й мудрі, як вужі. Знесилююсь, мов туманець із вікон, Чужі слова стираючи з душі. І все з вітрів і мрій збираю військо, Хоч військо те - і кволе, і мале. А на душі й на дворі - вже балтійсько, І щось воно невесело, але… Осіннє сонце затамує вовчу Мою тоску. Степів пожовкла рать Шепне: "Терпи". Зі степом я помовчу І втішуся. І далі буду ждать…

*** Мене там зроду не було, Чи, може, хто б сказав: "Не було". І холодить трамвайне скло Моє чоло. Але не дуло. І все вирує каламуть, Куди й мене подолучали. Але ж ідуть… Вони ідуть - Бліді, вухаті галичани… Який то день, який то рік, Що очі - зимні і наївні? Вони за мить помруть навік, Та шепчуть: "Слава Україні!" За що їй слава? Океан Ніщоти й безуму. І тільки. Вона - туман, вона - обман, Вона - то просто дим з гвинтівки. Та на гробках надій і вір Здригаюсь від терпкого права Шептать, собі ж наперекір, Хоч подумки: "Героям слава!"

Премії

Збірка віршів «Південний Схід» номінувалася на Шевченківську премію 2001 (пропозиція Миколи Вінграновського).

Лауреат Літературної премії імені Володимира Сосюри (1998).

Роман «Кляса» здобув третю премію в номінації «Романи» на конкурсі «Коронація слова 2002».

Літературна премія імені Василя Симоненка НСПУ (1998)Член Національної спілки письменників України.

Добірка віршів Павла Вольвача

Стаття про П.Вольвача і посилання на  твори письменника

Інтерв'ю П.Вольвача журналісту О.Гаврошу про Київ, роман "Кляса"...

Інтерв"ю  П.Вольвача на 5-ому укр. каналі (липень 2018 р.)

Добірка статей про себе, культуру, політику та ін. Інтерв"ю з України (2020 р.)